Уже давно ввійшли в практику роботи вчителів уроки з
активними формами навчання. А зараз усе популярнішим стає інтерактивне
навчання. І не тільки під час уроків. Учитель, так як і учень, повинен
постійно вчитися, удосконалювати свою професійну майстерність, пробувати
творити, ділитися своїми здобутками з колегами школи.
Із практики видно, що з метою ознайомлення вчителів
з інтерактивними методами, вироблення в них позитивного ставлення до
інтерактивних технологій навчання, зацікавлення в їх використанні,
необхідно проводити методичні оперативки, педради, засідання шкільних
методичних об’єднань, семінари - практикуми з педагогіки і психології у
формі тренінгів, ділових ігор, з використанням інтерактивних методик.
Такі інтерактивні заняття будуються відповідно до структури інтерактивного уроку.:
1. Мотивація. Дорослі, як і діти , ефективно вчаться, якщо їх переконати, що це справді їм потрібно.
2. Подання теми та мети заняття. Дуже важливо, щоб усі учасники навчального процесу сприйняли мету заняття як свою особисту.
3.
Надання необхідної інформації. Це може бути міні-лекція, ознайомлення з
теоретичним матеріалом за допомогою роздаткового матеріалу, виступ –
презентація домашнього завдання.
4.
Інтерактивна вправа – центральна частина уроку. Найчастіше це робота в
групах. Але на методичних заняттях для педагогічних працівників
необхідно всі елементи заняття проводити з допомогою різноманітних
інтерактивних вправ, щоб ознайомити вчителів з методикою їх проведення.
5.
Презентація результатів роботи. Бажано, щоб кожен член групи брав
участь не тільки в обговоренні проблеми, а й у представленні результатів
роботи: кожен подає певну частину інформації, використовуючи
виготовлену разом наочність: схеми, таблиці, алгоритми.
6. Підбиття підсумків. Наприкінці заняття слід повернутися до очікуваних результатів, оголошених на початку
заняття. Чи здійснилися очікування?
Під час таких методичних заходів використовуються різні технології.
· « Очікування».
· « Море сподівань»:
1. Написати на картках – корабликах з клейкими папірцями кількома словами свої очікування від заняття.
2. По черзі наклеїти їх на плакат із заздалегідь намальованим морем на березі Надій. При цьому озвучуючи свої думки.
·
« Криголам». Мета : познайомити учасників одне з одним, створити умови
для ефективної праці, доброзичливу атмосферу. Учасникам пропонують:
- назвати своє ім’я;
- назвати своє улюблене заняття;
- з якою квіткою себе асоціюєте?
· « Мозаїка».
1.
Кожна група отримує дидактичний матеріал, в якому є інформація з різних
аспектів. Завдання: опрацювати інформацію так, щоб можна було навчити
інших.
2. Необхідно повернутися в свої групи.
3. Провести взаємо навчання в парах.
4. Кожна група по черзі презентує свої знання, даючи відповіді на запитання, поставлені на аркушах, що лежать на столі.
· « Порожнє крісло».
Дана методика використовується , щоб з’ясувати
ставлення вчителів до конкретної проблеми. На трьох стільцях прикріплено
аркуші паперу, на яких написано різні думки щодо однієї проблеми.
1. Вам необхідно обрати одну думку, яка відповідає вашим поглядам.
2. Станьте біля обраних вами карток.
3.
У крісла сідають представники кожної групи по черзі. Починають
дискусію, аргументуючи свою думку. В порожнє крісло може сісти кожен.
Право голосу мають лише ті, хто сидить у кріслі.
· « Плюси і мінуси».
Аркуш зошита розділити вертикально лінією навпіл,
зліва поставити « +», а справа « - ». Усім пропонують зліва написати
епітети, які вчитель зазвичай застосовує до учнів, котрі не знають
матеріалу, не виконують домашнього завдання, тобто негативні
характеристики. Справа – позитивні.
Припустімо, зліва записано: лінивий, неохайний, пасивний, недисциплінований, неуважний.
А справа – винахідливий, активний, уважний, розумний, працьовитий.
Це завдання – тест
допомагає зрозуміти, якого учня ми хочемо бачити перед собою, - це
по-перше. А по-друге, які недоліки дітей в даний час перешкоджають нам у
нашій роботі.
Інноваційні форми і методи методичної роботи:
· Передбачають моделювання реальних педагогічних ситуацій. Спільне розв’язання проблем на основі аналізу обставин.
· Сприяють створенню атмосфери співробітництва, взаємодії.
· Допомагають учителю стати справжнім лідером дитячого колективу.
Під час таких методичних заходів педагоги вчаться бути
демократичними, активно спілкуватися з іншими, критично мислити,
приймати продумані рішення.«ПОДОРОЖ У ЦАРИНУ ЛІТЕРАТУРИ»
Музика. Ведучі за столиком, на якому глобус, парасолька, книги, підсвічник.
Вед.1:
Коли я дивлюсь на глобус, то згадую чарівника Оле Лукойє, який легким
порухом руки відкривав свою чарівну парасольку і повертав кулю глобуса,
щоб запросити нас у подорож по казках.
Ведуча відкриває парасольку, ведучий повертає глобус
Вед.2:
А ми сьогодні оглядаєм глобус, щоб зрозуміти, яка різноманітна наша
Земля за природними умовами, скільки народів населяють її.
Вед
1: І кожен з цих народів має свою культуру, мистецтво. Кожен народ має
свого представника в океані літератури, яким пишаються не тільки
співвітчизники, але й читачі всього світу.
Вед
2: Реалії життя ХХІ ст.. змушують сучасну людину жити в досить
напруженому темпі. Проте в гонитві за досягненням своєї чергової мети
вона зупиняється, вражено дивиться на навколишній світ. Їй хочеться
відпочити: прочитати книгу улюбленого письменника, послухати пісню,
відвідати театр, поринути у світ прекрасного, де душа людини, мов
кришталевий келих, буде наповнюватися магією мистецтва.
Вед
1: Сьогодні ми спробуємо полинути в подорож сторінками чудової країни –
її Величності Світової Літератури. Володимир Висоцький говорив: «
Щастя – це подорож. Не обов’язково з переміною місця: подорож може бути в
душу іншої
людини – у світ письменника, поета…»
Читець 1
На білих і пожовклих сторінках
Життя в потоках розмаїтих плине…
Читач блукає і мандрує по морях
З улюбленцем премудрої Афіни,
Шукає з Фаустом молодощів шлях,
З Овідієм сумує на чужині,
І Дон Кіхотів поділяє гнів
В борні з ворожим плем’ям вітряків
Вед 2: Не помилюся, коли скажу, що перший крок у храм світової літератури ми
здійснюємо після знайомства з вічною доброю казкою Шарля Перро
«Попелюшка»
Вед
1: Кожна дівчинка мріє хоч би раз побувати на місці Попелюшки: сісти в
чарівну карету, потрапити на бал, зустріти свого принца
Вед 2: А кожен юнак бажав би знайти кришталевий черевичок, який подарує йому
щасливе кохання
Інсценізація казки «Попелюшка»
(заходить мачуха і дві доньки)
Мачуха: Попелюшко! Де ж ця негідниця? а дочка: Напевно, як завжди, порпається у попелі і співає дурні пісеньки.
(забігає Попелюшка)
Попелюшка: Вибачте, матінко, я саме прасувала вашу накидку.
Мачуха: Попелюшко, підправ наші зачіски, бо карета нас вже чекає і ми поспішаєм.
(Сідають на стільці. Попелюшка їх причісує)
2-а дочка: А ти не хочеш поїхати на бал?
Попелюшка: Ой, сестриці, не смійтеся з мене! Чи личить мені там бути?
Мачуха: А й справді, усі сміялися б, якби побачили на балу Чорногузку!
Автор: Та мрія Попелюшки все ж здійснилася. Дякуючи чарам доброї феї, дівчина
потрапила на бал. Принц, якому доповіли, що приїхала якась незнайома принцеса,
вийшов її зустрічати. Потім повів до зали, де зібрались гості, і запросив на танець.
(Танець принца і Попелюшки)
Автор:
Принц відразу покохав чарівну незнайомку, яка несподівано зникла з
палацу після 12-го удару годинника. Але за допомогою черевичка йому
вдалося знайти красуню. А Попелюшка, така ж добра, як і вродлива,
пробачила свою мачуху і сестер і взяла їх до палацу, де принц і
Попелюшка жили довго і щасливо.
Читець 2 Затишно дітям в пазусі казок,
Отак би й слухав про царя Салтана.
Або про те, як весело козак
Обманював турецького султана.
Читець 3: Спит Золушка сладко. Уснула надовго принцеса.
И Синюю Бороду все еще молит жена.
А сын дровосека вернулся из темного леса,
И тень людоїда уже малышу не страшна
Читець 4: Про карих коней з полуменем грив,
Про чаклуна, що все на світі може.
І хтоб там що не говорив,
Разом: А згине зло! І правда переможе
Вед
1.: Література допомогла нам повірити в те, що добро обов’язково
переможе зло, а любов – це нагорода за вірність і щирість почуттів
Вед
2: Разом з улюбленими героями ми вчилися розуміти сильних і проявляти
милосердя до слабких. Ми розгадували таємниці і знаходили відповіді,
шукали скарби і зрозуміли, що скарб – це дружба і любов.
Інсценізація повісті Марка Твена «Пригоди Тома Сойєра»
Том І Беккі в печері. Том і Гек знаходять скарб
Автор: Том і Беккі не знали, скільки часу перебувають у печері.. Вони натрапили на джерело і вирішили перепочити.
Беккі: Томе, я так хочу їсти!
Том: Пам’ятаєш, що це?( дістає з кишені)
Беккі:
Наш весільний пиріг. Я сховала його, коли снідали в лісі. Хотіла
покласти його на ніч під подушку, як ото роблять дорослі дівчата, щоб
мені приснився ти…
Том:
Беркі, ти можеш витримати, як я тобі щось скажу? Тобі потрібно
залишитись тут, біля питної води. А я залишу тобі кінець шворки, а сам
піду, тримаючи її другий кінець, шукати коридор, що виведе до виходу.
Беккі:
Томе, я чекатиму тебе тут, тільки обіцяй мені частіше повертатися і
розмовляти зі мною. Будь зі мною поруч до останньої хвилини, бо вона
скоро настане.
Том: Беккі, я неодмінно знайду вихід з печери і ми врятуємось.
Автор:
Тому таки вдалось знайти розколину в печері, через яку їм вдалося
вибратися із пастки, в якій діти перебували три дні і три ночі. Та
пригоди Тома Сойєра на цьому не припиняються.
( Входять Том і Гек і тягнуть ящик)
Гек: Нарешті дотягнули. Томе, та ми ж тепер багаті!
Том: Хоч як важко повірити, але вони наші
Гек:
Та знаєш, Томе, бути багатим не така вже й радість. Ні дня тобі спокою:
вранці вставай, умивайся, причісуйся, мух не лови, губами не плямкай,
курити не можна, горлати не можна, в черевиках цілу неділю ходи,
почухатися між людьми не можна. А ще як школа почнеться… Ні, цього я не
стерплю.
Том:
Але ж, Геку, якщо ти не будеш мати пристойного вигляду, я не зможу
взяти тебе в свою ватагу розбійників. Адже розбійники майже скрізь із
найвищої знаті.
Гек: Як же це, Томе? Ти завжди був мені товаришем, а тепер не хочеш мене взяти?
Том: Та взяв би я тебе, але що скажуть люди? « Пхе! Ватага Тома Сойєра! Та там одні голодранці!»
Гек:
Гаразд, Томе. Вернуся я до вдови, спробую пожити вашим життям. Тільки
попроси її, щоб вона мене так не брала в шори. А коли збереш ватагу і
підеш у розбійники?
Том: Та скоро вже. От розберемось з грошима, скличемо хлопців, влаштуємо посвячення і відправимося на справжнє діло!
Гек:
Оце так! Гаразд, Томе, хай я сконаю, а однак житиму у вдови, і якщо з
мене вийде справжній розбійник, то вона ще й запишається, що витягла
мене в люди. Гайда, Томе! (Тягнуть ящик і виходять)
Читець 5
Книги в старом переплете
Из Рая детского житья
Вы мне привет прощальный шлете,
Неизменившие друзья –
О, книги в старом переплете.
Темнеет, в воздухе свежо,
Том в счастье с Бекки полон веры.
Вот с факелом индеец Джо,
Блуждает в сумраке пещеры.
О, золотые времена,
Где взор светлей и серце чище!
О, золотые имена:
Гек Финн, Том Сойер, Принц и Нищий!
Вед
1: У 2002 році Нобелівським інститутом в Осло проведено визначення
«Кращого художнього твору в Історії людства».Ним став роман Сервантеса
«Дон Кіхот»
Вед
2: Нині ця книга є найбільш читаною у світі після Біблії. Щороку, 23
квітня, в день смерті автора, на батьківщині письменника відзначають
безперервним читанням роману «Дон Кіхот», який в Іспанії називають
«нашою Біблією». Читці змінюють один одного протягом 48 годин.
Вед 1: Лицар Сумного Образу, премудрий гідальго, Дон Кіхот. Він став символом
безкорисливого служіння добру і справедливості, готовності до боротьби зі злом,
незважаючи ні на які перешкоди.
Читець 1
О, Дон Кіхоте мій, натхненнику богеми!
Хай з тебе юрмами глузують мудраки,
А нам твоє життя понад усі поеми:
Не мали рації, їй Богу, вітряки!
Воюй, воюй із ними і забудь,
Що справжні кріпості існують ще на світі.
За подвиги достойно вознесуть
Тобі хвалу у ХХІ столітті.
Інсценізація роману «Дон Кіхот»
Автор: Тут
перед ними замаячило тридцять чи сорок вітряків, що стояли серед поля;
як побачив їх Дон Кіхот, то сказав своєму зброєносцеві
Дон
Кіхот: Поглянь, друже Панчо, що там попереду бовваніє: тридцять
потворних велетнів, що з ними я наважився воювати і всіх до ноги
перебити.
Санчо Панса: Та де ж ті велетні?
Дон Кіхот: Он там, хіба не бачиш? Глянь, які в них довжелезні руки.
Санчо Панса: Що-бо ви, пане, кажете? То ж не велетні, то вітряки, і не руки то в них, а крила: вони од вітру крутяться.
Дон
Кіхот: Зразу видно, що ти лицарських пригод несвідомий, бо то таки
велетні. Як боїшся, то стань осторонь і помолися, а я тим часом зітнуся з
ними в запеклому і нерівному бою.
Автор:
Сеє сказавши, і перепоручивши душу свою володарці Дульсинеї, просячи її
допомогти в такій притузі, рушив Дон Кіхот на нерівну битву з
вітряками. Та
вітер шарпонув крила вітряка так рвучко, що воно підняло лицаря і його коня, а потім скинуло їх із розгону додолу.
(Санчо Панса піднімає Дон Кіхота і веде)
Санчо Панса: Ах, Боже ж ти мій, господи. Чи не казав я вам пане, щоб стерегтися, бо то вітряки.
Дон
Кіхот: Мовчи, друже Санчо. Це той хитрий чаклун, що вкрав мої книжки,
навмисно перетворив велетнів на вітряки, щоб не дати мені слави
лицарської. Але мій доблесний меч розіб’є ті чари.
Чтець 2
О, Дон Кихот, ты никуда не канул,
Мы все страдаем болю ран твоих.
На свете столько злобних великанов,
Принявших облик мельниц ветряных.
А в мире правит суд неправый кто-то,
А правый плачет, жребий свой кляня.
Земля не может жить без Дон Кихотов,
Как без воды, без хлеба, и огня.
Вед
1.Лицар Сумного Образу і досі долає свій нелегкий шлях, тепер вже
духовними дорогами людства. Одні вважають його бодевільним, інші –
велетнем.
Вед
2: Такої неоднозначної думки дотримувалися сучасники до сьогодні про
великого, а колись недооціненого, корифея світової літератури, Вільяма
Шекспіра – драматурга, актора, поета.
Вед 1: Зі звичайного громадянина Англії, якого оточували і вірні друзі, і запеклі
заздрісники,
Шекспіру вдалося стати громадянином світу, адже його творчість, 37
п’єс і 154 сонети, стала коштовною перлиною світової літератури, якою
пишаються, милуються, яку наслідують вже багато поколінь.
Вед
2: Цьогоріч минає 400 років з виходу у світ збірки сонетів поета.
Літературознавці їй дали свою назву: «154 коштовні камені, відшліфовані
генієм Шекспіра»
Читець 3:Сонет 91 на англійській мові
Читець 4 Сонет 91 на українській мові
Вед
1: І які б не велися суперечки – чи насправді існував Шекспір, чи
насправді всі твори написані саме ним, напевно, це для нас не так
важливо. Ми читаємо рядки і насолоджуємося тією силою почуттів, яку
автор передає своїм палким словом.
Читець 5: Сонет 146
Вед 2: Великий Шіллер сказав, що література – це храм, в який можна ввійти лише з чистою совістю і благородними намірами.
Вед
1: А наші наміри – знайти відповіді на питання, які завжди хвилюють
людину: що таке щастя, якою є істинна любов, чи дійсно краса врятує
світ?
Вед 2: У цьому нам допомогли герої роману Віктора Гюго «Собор Паризької Богоматері».
Інсценізація роману «Собор Паризької Богоматері»
Квазімодо: Пити, пити… Дайте хоч ковток. Люди, дайте води квазімодо. Змилуйтеся…
Есмеральда: Чого смієтесь над ним, чого знущаєтесь над бідолахою? Він хоче пити.
( подає горщик) Пий, не бійся мене.
Квазімодо:
О прекрасна, дай хоч руку поцілувати тобі за такий благородний вчинок.
(Есмеральда висмикує руку). Пробач. Знаю, що я потворний. Що я не маю
права навіть торкнутися тебе
(Заходить Клод Фроло, хапає її)
Клод
Фроло: Тримайте її міцно. Це проклята циганка. Не випускайте її. Я піду
по сторожу. Це відьма, у якої коза розмовляє, а сама вона зваблює
людей. За це потрібно вішати.
Есмеральда: Відпустіть мене, благаю! Я невинна
(Заходить Феб)
Феб: Стійте, відпустіть цю дівчину! Ротмістр Феб де Шатопер до ваших послуг, моя красуне.
Есмеральда: Спасибі, шановний лицарю
На
фоні музики Есмеральда дає горщик Квазімодо, а вазу - Фебу, наливає
воду в них. Вони кладуть по квітці в посуд – свіжі – в горщик, зів’ялі –
у вазу
Читець:
Одного ранку Есмеральда знайшла на вікні дві посудини з квітами, які
поставив Квазімодо. Одна кришталева ваза, але надтріснута. Вода витекла,
квіти зів’яли. Друга – грубий глиняний горщик, але повний води, і квіти
залишились свіжими. Та Есмеральда обрала зів’ялий букет.
Квазімодо: Не дивись на обличчя, дівчино, заглядай у серце.
Феб: Серце прекрасного юнака часто буває потворним
Клод: Є серця, в яких кохання не живе
Есмеральда: Та краса любить лише красу. І квітень не дивиться на січень.
Читець
1: Вони всі троє любили Есмеральду, та це кохання було фатальним:
почуття Клода Фролло привели дівчину до смерті, Феб зрадив її, А
Квазімодо залишився з нею до кінця.
Читець
2: Коли через два роки після страти Есмеральди люди зайшли у склеп
Монфокона, вони побачили два скелети, з яких один стискав другий у
обіймах. Один був жіночий, бо на ньому збереглося намисто із зерняток
лавра. Другий, який міцно обіймав перший, був скелет мужчини-горбаня.
Однак все свідчило, що чоловік не був повішений, а сам прийшов сюди і
тут помер.
Всі учасники виходять на авансцену
Вед 1: Пам’ятайте…
Читці по черзі
- ….що саме віра Герди до Кая зробила її сильнішою від 12 богатирів
- Віра у власні сили допомогла Робінзону Крузо вижити у скрутних обставинах
- Якщо ти не зрадиш свою мрію, то казка про пурпурові вітрила стане дійсністю
- Ніколи не втрачай надії – світ не без добрих людей і Дон Кіхоти завжди існують, навіть в найжорстокішому світі.
- Не покидайте бажання знайти істину в житті, як це робив Фауст, Гамлет, Болконський
- Умійте відповідати за тих, кого приручили
- Навчіться посміхатися зорям, як це робив маленький принц
- Знайдіть свою щасливу зірку і поділіться її теплом з іншими
Фінальна пісня
По слідах героїв Гріна,
По книжках, що любиш ти,
Під вітрилом невидимим
Нам із друзями пливти
Приспів
Нам книги поради дають на роки,
У них ми знаходим важливі думки.
Жага відкриттів нам відома
Дороги у нас не близькі
Як Ассоль ми йдем до мрії
Принц вказав шлях до зірок.
І не втратити надію –
Це життєвий наш урок
Ми навчилися любити
У Шекспіра і Гюго, -
У Толстого – в мирі жити,
А боротись - у Дефо
Немає коментарів:
Дописати коментар