Діалогічна модель вивчення літератури

Щоразу перед творчими вчителями постає низка проблем, пов’язана з активізацією інтересу учнів до літератури. І знову ми замислюємося над тим, як зробити так, щоб уроки з цього предмета стали справжнім діалогом зацікавлених читачів, котрі знають і люблять літературу, вміють спілкуватися з творами мистецтва. Адже ще Дістервег стверджував, що

« велика різниця – говорити самому чи викликати на розмову інших. Останнє – мистецтво справжнього вчителя…»

Сьогодні гуманітарна освіта в Україні змінюється. Сучасний урок літератури, побудований з урахуванням особистісно орієнтованого навчання з діалогом як домінуючою формою спілкування на уроці, вимагає переосмислення пріоритету певних методів, прийомів та видів навчальної діяльності.

Таким чином, у вивченні літератури мають відбуватися так звані мікро – та макродіалоги, коли початкове сприйняття читачем художнього твору під час обговорення, обміну думок між усіма учасниками навчального процесу коригується та поглиблюється, що веде до створення у свідомості школяра свого « власного тексту», збагаченого особистісним « Я». Тобто діалог як форма життя в сучасному світі має стати основним психологічним та етико-культурним принципом вивчення літератури в школі.

Принципи організації аналізу літературного твору в школі

♦ Принцип цілісності

Думку про важливість цілісного сприйняття художнього тво­ру у процесі аналізу знаходимо у працях багатьох науковців. Осмислення художньої доцільності окремих елементів літературного тексту, використаних письмен­ником, на тлі його ідейно-естетичної єдності, в системі конкретно-історичних та загальнолюдських вимірів твору забезпе­чує поглиблення читацьких рецепцій, їхню цілісність.

Звернімо увагу на зауваження О. Богданової: "Світ ідей пи­сьменника, його естетичні принципи відкриваються читачу-школяру не відразу, однак відсутність цілеспрямованої сумісної діяль­ності учителя та учнів у даному напрямку породжує неповноцінне, фрагментарне сприйняття, коли учні не з'єднують значення ок­ремих сцен та епізодів в єдину картину, не відчувають змістової функції композиції та жанру, розуміють засоби поетичної вираз­ності поза сенсом твору."